Сьогодні, 30 листопада, християни відзначають свято Андрія Первозванного. В Україні раніше його відзначали 13 грудня, але зі зміною календаря, яка сталася 2023 року, дата змінилася. Існує безліч традицій та звичаїв, пов’язаних із святом Андрія Первозванного.
Апостол Андрій був учнем Христа – одним із дванадцяти. Його Спаситель покликав першим, бо Андрій перший визнав у Христі Месію. Саме тому й став Первозванним. У Євангелії від Матвія і Луки він згадується другим після апостола Петра (брата Андрія), а Марко у своєму священному писанні ставить його на четверте місце.
Згідно з переказами, Андрія Первозванного розіп’яли в Патрах приблизно 67 року на Х-подібному хресті, пізніше названому Андріївським. Саме так апостола тепер зображують у мистецтві – в шатах жовто-зеленого кольору, з бородою, який тримає в руках хрест (символ своїх страждань) і сувій або книгу. Для багатьох вірян цей святий був і залишається одним із найшанованіших.
Існує легенда, буцімто апостол під час проповідницької місії, мандруючи, піднявся Дніпром і присів відпочити на кручах. Поглянув униз на пагорби, річки й галявини і сказав учням, що на цьому місці буде збудоване велике місто, де зведуть безліч храмів і просвітлять святим хрещенням усю землю. Пізніше саме на цьому місці було побудовано місто Київ.
Як правильно ворожити на Андрія
Однак, попри те, що це християнський святий, обряди й традиції цього дня сягають дохристиянських часів. З усіх свят день Андрія Первозванного є одним із найтаємничіших, цього дня можна заклинати та вгадувати майбутнє, ворожити. Андріївські, як і катеринівські, вечорниці припадають на час Пилипівського посту і не відповідають нормам християнської моралі. Духовенство не раз намагалося подолати цю народну позацерковну традицію, однак безрезультатно.
Найпопулярнішою забавою на Андрія з давніх-давен була гра у калиту. Тепер про неї мало знають. Калита – це великий корж з білої муки, із діркою посередині. Її прив’язували до стелі так, аби дотягнутися міг тільки найвищий парубок – пан Калитинський, який і охороняв калиту. Інші хлопці верхи на коцюбі «під’їжджали» до калити і намагалися вхопити її зубами. При цьому треба було не впасти з «коня» і не засміятися. Якщо пан Калитинський добре охороняв калиту, вона весь вечір так і залишалася неторканою. А якщо комусь вдалося все-таки вкусити калиту, то він наступного року мав щасливо одружитися. Ще одним із найцікавіших прийомів любовної магії, приурочених до дня Андрія, було «засівання конопель». Пізно ввечері дівчина набирала в пелену насіння коноплі (інколи льону, маку), виходила за хату, сіяла на снігу і приспівувала: «Андрію, Андрію! Конопельку сію; Спідницею волочу,— Заміж вийти хочу». При тому зігнутися потрібно було так, аби спідниця чи фартух торкалися землі, «волочачи коноплі». Потім набирала жменю снігу там, де сіяла коноплі, заносила до хати і, коли сніг розтавав, лічила насіння: якщо кожна зернина мала пару – добрий знак.
На Андрія також дівчата рахували дрова в оберемку або щаблі плоту. Якщо парне число – заміжжя не за горами. Опівночі зазирали у дзеркало або лягали спати, кладучи на голову пояс. Суджений мав прийти у віщих сновидіннях. А от щоб довідатись, де мешкає наречений, дівчині доводилося докладати неабияких фізичних зусиль. З ноги знімали чобіт і перекидали його… через хату. Знайшовши, розглядали, у який бік «дивиться» носок. У ніч на Андрія чобіт дивовижним чином повинен вказати напрямок, де живе суджений.
А взагалі найбільшу волю в діях на Андрія отримували хлопці. Їм пробачалися всі бешкети, навіть викрадення хвірток вважалося не псуванням майна, а лише жартівливим залицянням. Ну а за те, аби парубки не надто хуліганили, цього дня дівчата пропонували їм такий собі викуп – макітру вареників.
Коротко про.