«Лівий берег» – «Верес» – 2:0 (1:0)
Чемпіонат України. 20 тур. 7 березня. Київська область. Стадіон «Лівий берег». 400 глядачів.
«Лівий берег»: Механів, Шаповал, Семенов, Банада, Соколов, Дедух, Косовський, Шастал (Галас 79), М. Когут (Войцеховський 67), Синиця (Різник 86), Сухоручко (Кобзар 79).
«Верес»: Кожухар, Шевченко (Сміян 75), Вовченко, Чечер (Кльоц 46), Куція (Протасевич, 75), Дахновський, Кучеров, Харатін, Шарай (Луан 46), Гайдучик, Годя (Степанюк 46).
Голи: Вовченко 11 (у власні ворота), Шастал 59.
Після двох перемог на старті зимово-весняної частини футбольного чемпіонату всі чекали від «Вереса» продовження переможної ходи. Бо ж наступним суперником рівнян була команда, яка лише торік опинилася у класі найсильніших і не завдяки власним заслугам, а через певний збіг обставин. Не забувся й поєдинок команд у першому колі, коли «Верес» впевнено перегравав «Лівий берег» у першій половині гри, а у другій несподівано пропустив три м’ячі й врешті програв. Хотілося вірити, що то була прикра випадковість і команда з Рівного доведе свою перевагу в гостях, на стадіоні, зведеному неподалік колишнього дачного містечка під Києвом.
На жаль, похвали після успіхів негативно вплинули на «Верес»: гравці та тренери насправді повірили в те, що мають майстерність і клас, аби завдяки ним обігрувати більш теоретично слабкі команди. А те, що «Лівий берег» вже не такий слабкий, свідчили і поповнення команди взимку і перемога в матчі останнього туру. Мало насторожити рівнян і те, що у складі суперника було два футболісти, які торік грали у Рівному (Банада і Шастал) і точно прагнули довести щось своїй колишній команді.
Варто також зазначити, що на стадіоні цього разу не було вболівальників із Рівного, принаймні їх було не чути. Кудись поділися кремезні молодики у чорному, які ще восени завзято штурмували паркани київського стадіону аби «підтримати «Верес». Слід також не забувати, що гра проходила посеред робочого дня у робочий час, а добратися до місця проведення гри непросто навіть киянину.
Господарі поля нічого не вигадували і почали грати точно так само, як «Верес» грав за два тижні перед цим у Рівному проти «Кривбасу»: щільний захист і швидкі контратаки. Пограти «у майстрів» вони дозволили рівнянам лише перші десять хвилин гри – на одинадцятій вони провели контратаку, внаслідок якої Вовченко зрізав м’яча у власні ворота. Після цього справу було зроблено – зрівняти рахунок у «Вереса» шансів практично не було. Команда не знала що робити з м’ячем, і врешті воротар віддав передачу супернику, яким виявився Шастал, і колишній гравець рівненської команди запустив м’яча у порожні ворота через половину поля. Не допомогли ані заміни, ані виразна жестикуляція тренера Шандрука біля бокової лінії, яку так люблять показувати режисери телевізійної трансляції.
Не можна не згадати і про погодні умови – на місце лютих морозів у день гри прийшло практично травневе тепло, що теж додало дискомфорту футболістам. Але на це жалівся вже тренер господарів поля, який не приховував свого задоволення від другої за сезон перемоги над «Вересом». Це був передостанній останній матч команд перед перервою на ігри національної збірної. Після цього будуть зіграні останні дев’ять турів, які визначать як переможців, так і невдах. Що вважатиметься невдачею для «Вереса» або навпаки – досягненням? Цього, на жаль, а може і на щастя, не знає поки що ніхто. Хочеться лише, щоб теплий душ у двадцятому турі повернув гравців і тренерів на землю і змусив працювати ще краще заради майбутніх перемог!
Микола НЕСЕНЮК.
