Боєць із Рівненщини через кілька днів після того, як став на протез, потанцював із донькою.
Зворушливу історію воїна оприлюднив Гощанський селищний голова Микола Панчук.
Сергій Бізюк із села Глибочок закінчив Бочаницьку середню школу, потім служив в армії. Після повернення зі служби працював трактористом у колгоспі в Жаврові, а відтак – в агрохолдингу. Одружився. У парі з дружиною Раїсою народили доньку Тетяну.
«Коли почалася повномасштабна війна, Сергій працював у Польщі, але спокійне життя за кордоном він проміняв на фронт — повернувся додому й пішов захищати Україну. Навчання на полігонах, бойові завдання під Бахмутом, Часовим Яром, Авдіївкою… 20 квітня 2024 року — поранення, яке могло назавжди прикувати його до ліжка», — зазначає Микола Панчук.
Сергій викликав евакуацію сам, наклав турнікет і чотири дні не казав рідним про поранення. Лікарі намагалися зберегти його ногу, але врятувати її повністю не вдалося. Зараз він ходить на протезі й залишається діючим військовим 42-ї бригади однієї з частин ЗСУ.
«Сергій — воїн не лише на фронті, а й у житті. Він пообіцяв доньці Тетяні, що вони ще потанцюють. І виконав обіцянку: через кілька днів після того, як став на протез, вони вийшли на танцпол. Це був танець сили, любові та незламності», — додав Гощанський селищний голова.
Ще через тиждень він знову сів на трактор. Бо, як каже сам Сергій, “життя — не зупиниш, якщо воно в тобі палає”. Сьогодні він веде активне життя, ділиться власною силою з іншими та підтримує тих, хто пройшов схожі випробування. Нещодавно разом із Тетяною передав для Центру інтеграції ветеранів два візки та милиці, підтримуючи побратимів.
