Або два-три тижні. Нібито значення обох словосполучень практично однакове, але викликають вони зовсім різні асоціації. У першому випадку згадуєш пару зарубіжних кіноакторів у часом вражаючих позах. У другому – вітчизняного шептуна-брехуна, який нині переховується десь за кордоном. Насправді два з половиною тижні, або два-три тижні, є сьогодні терміном, через який ми дізнаємось хто виграв президентські вибори у американців і що за цим відбулося. Дуже хотілося б, щоб після цього ставлення американського керівництва до допомоги Україні змінилося у кращий бік. Хоча ніхто достеменно не знає що саме вважати за краще.
Більшість українських «авторитетів» з добре відомих причин лякає нас перемогою республіканців після якої нам стане гірше і ми не переможемо у війні. Може й так, але варто згадати як нас лякали війною у 2019-му в тому разі коли ми переоберемо на другий термін тодішнього президента. В результаті той, хто обіцяв війну припинити, цього не зробив і тепер його прихильники стверджують що війна була невідворотною. То чого ж ви брехали нам п’ять років тому? Кажете, що не знали? Це вже ближче до реальності. Так само як і те, що ніхто нині не знає, що станеться за два-три тижні і до чого це призведе за два-три роки. Скажу більше – така прискіплива увага до американських виборів, де ми абсолютно нічого не вирішуємо, показує всю нашу слабкість. Бо сподіватися на те, що новообраний американський президент виявиться чарівником з кольорового гвинтокрила, який подарує нам на день народження чи просто так мир та процвітання, можуть лише ті, хто не вірить у власні сили. Ті ж, хто вірить, розуміють, що за два-три тижні дива не станеться, кого б там ті американці собі не обрали. Дивом буде наша перемога. У яку треба вірити, розуміючи, що станеться це набагато пізніше і взагалі невідомо коли.