2019 рік для колаборації Дмитра Новака і Іванни Бородіної з Рівного розпочався з запуску бренду bogilo.project. Це різноманітні декоративні предмети, які вражають своїм виглядом, до яких хочеться доторкнутись і запитати – «З чого це?». Перші кілька десятків невдалих експонатів вони досі зберігають на подвір’ї біля майстерні. Самі ж «чаклують» на горищі будинку, яке Дмитро власноруч переобладнав у свою цитадель творчості. Дві різні творчі особистості об’єднались заради однієї справи, бо вірять, що деталі, як і особисті речі, роблять нас щасливішими. Про що сперечаються, як працюють та у що вірять вони розповіли нам.

«Наш декор – це ж не басейн…»

Іванна Бородіна:

«Ідея виникає завжди поступово. Тобто, коли ти працюєш над кожним своїм проєктом, думаєш, було б не погано те зробити, втілити це у життя. І так з часом, коли твоя діяльність обертається, особливо у сфері громадських приміщень, намагаєшся вигадати дуже багато предметів, які б створювали «вау-ефект». Наприклад, освітлення, декор, якась цікава графіка. І, коли вже з професійною діяльністю накопичується один, другий, третій проєкт, тоді ти на все оглядаєшся, і думаєщ, а якби оформити це все якоюсь діяльністю, або окремим проєктом. Для мене- це bogilo.project, де буде виготовлятись та розроблятись дуже багато цікавих декорів, як для інтер’єру, так і речей для особистого вжитку. Ми не обмежуємось тільки інтер’єром. Поки що працюємо з гіпсом. Він для нас доступний, зрозумілий. Як для молодого виробництва, для нього не потрібно початкових якихось великих вкладень і ти можеш своїми власними зусиллями реалізувати ідею вже. Тобто тобі вночі щось наснилось, вранці прокинувся і до обіду вже все готово. Якщо б це було або дерево, або метал, то ти був би залежний від якихось початкових вкладень, тобі потрібне обладнання. Гіпснаразі вимагає вкладень лише на матеріали та експерименти.

Це задум внутрішній. Але як вже вийде – судити не нам. Ми можемо бачити якийсь «фідбек» людей і як вони реагують. І чи вдається нам втілити задуману ідею. Ми хочемо дуже звичні матеріали – гіпс, тканину, дерево, метал – досліджувати їх інші властивості. Ми гіпс не заливаємо у форму. Він лягає так, як йому властиво. Ми хочемо, щоб глядач, споживач, коли дивиться, подумав: «о, цікаво, а з чого це зроблено?». Щоб хотілось його тактильно приблизити до себе. Щоб воно взаємодіяло зі світлом. Наш декор відкидає дуже класні тіні. Щоб він продовжував жити в інтер’єрі. Наприклад, наші підсвічники так зроблені, така техніка фарбування використана, що коли віск скапує, то це виглядає ніби воскове продовження виробу. »

Дмитро Новак:

«Перші наші роботи, близько тридцяти, стоять біля майстерні і служать декором нашого двору. Весь секрет виробництва – гіпс, вода і сітка.»

Іванна Бородіна:

«Коли народжується ідея, то в принципі ти можеш реалізувати будь-яку з них, але в основному ти дивишся на потребу – навіщо він тобі, яку функцію в інтер’єрі він виконуватиме, або яку роль. Зараз ми працюємо над створенням предметів, які проявлятимуть «характер» в інтер’єрі. Це речі, які вже мають свою стилістику, не подібну на інших. Бо саме техніка лиття гіпсу на металеву основу нам це дозволяє. В інтер’єрах мені часто не вистачає цікавого світла, ваз і останнім часом ми почали працювати над створенням підсвічників, бо це такі милі декоративні штучки.

Наш декор – це ж не басейн, що ти б його купив, але в тебе нема на це можливостей і тидумаєш: «а куди мені цей басейн, якщо в мене однокімнатна квартира?». Це такі милі штучки, як особисті речі – подивився, закохався і треба брати. Звичайно, коли дизайнер чи архітектор проектує декор, то він уявляє собі інтер’єр, в якому він буде знаходитись. Ми одразу уявляємо мінімалізм, білі стіни… Але люди купують собі улюблені речі і ставлять в інтер’єр, в якому вони живуть. Тому він для всіх. Звичайно, по стилістиці він не універсальний. Але в цьому і суть виробництва та «предметки» -від індивідуального проектування. Коли ти проектуєш річ для інтер’єру локального, то ти уже борешся, щоб воно в гармонії грало. Але коли ти займаєшся виготовленням предмету, то тут уже відбувається індивідуальна комунікація з споживачем. Якщо він вважає, що це йому треба і він закомпонує його якось. А я буду тільки рада.»


«Ми домовились, що про політику і релігію ми більше не говоримо на виробництві»

Дмитро Новак:

«Нас познайомив спільний друг – Олександр. Ми спочатку здружились і так склалось, що почали виливати з гіпсу. Ідея - Іванки, я займаюсь розробкою. Дещо вийшло випадково, дещо я вже знав, як виконувати.»

Іванна Бородіна:

«Я кожного дня думаю, як класно, що люди знайомлять людей. І що знайшовся Діма, бо дуже багато було до цього спроб колаборацій. Ми не сперечаємось насправді. Одного разу був спір на тему релігії. І з того часу ми домовились, що про політику і релігію ми більше не говоримо на виробництві. У нас чітке розділення обов’язків, хто чим займається і це як організм. Я не влажу в його процес, а він у мій. Кожен займається своїм з поставленими задачами. Дмитро – геніальний технолог. Він може вигадувати і вигадує обладнання сам. Він дуже конкретно підходить до техніки виробництва. Не буду ображати всі виробництва і заводи, але коли ти туди приходиш, то там зазвичай брудно. У нас тут все чисто і чітка розстановка інструментів, що мене дуже тішить. Діма – перфекціоніст у виробництві, а я у візуальній естетиці. Так і рухаємось.»

«В кого не запитай – усім подобається, що Рівне – компактне. Рівне нам дуже вигідне і комфортне»

Іванна Бородіна:

Наразі так, як ми молодий проект, ми маємо лише два майданчики для реалізації, окрім інтернету. Ми продаємось - у столиці на Хрещатику у магазині «Всі. Свої» і маємо співпрацю з магазином і проектами «Щось цікаве» і «Haluzka_ glass» у Львові. Нас там можна знайти і придбати. У Рівному таких майданчиків немає. Але наш декор виготовляти у Рівному нам дуже комфортно. Рівне цим і дуже зручне місто. Тут все поряд – ти можеш за 15 хвилин бути в одній майстерні, яка займається металом, через дорогу у тебе будівельний магазин, де ти закуповуєш матеріали, потім ти повертаєшся в майстерню, і живеш від неї в 10-ти хвилинах. І ось таке розташування майстерень – це особливість Рівного. І в кого не запитай – це усім і подобається, що Рівне – компактне, допомагає нам швидко налагоджувати якісь процеси, розробку. Бо це додаткова наша діяльність, не основна. Тому Рівне нам дуже вигідне, комфортне, маленьке. Якби ми знаходились в якомусь іншому місті, то може б середовище впливало, якого ми поки що не знаємо. Бо ми в Рівному так розвиваємось, як знаємо і як вміємо. Якби ми були в якомусь іншому місті, то, можливо, ми такими б і не були. В нас були б інші предмети, інше бачення, інші ціни.

Інтерв’ю взяте у рамках «Думай руками» – проєкту ГО Платформа взаємодій «Простір» при партнерстві з UA: РІВНЕ - Суспільне мовлення. Це 10 історій локальних брендів, де одного разу мрія стала реальністю, де людина вийшла за рамки звичного аби створити дещо надзвичайне. У кожного свій шлях, він неповторний, сповнений пригод, втоми, ідей та пошуків. А яким буде твій?

Думай руками та реєструйся на Форум (21 вересня)!